White Widow

Тестування White Widow

Умови: 0.3 г шишок, трубка, вечір, двоє невідомих чоловічої статі, маса тіла 67 кг та 72 кг.ъ

20:02 Стафф на смак дивовижний, щось цитрусово-м'ятне. Такий приємний дим, що вразили б ще, але пробник 0,3 г вже розійшовся. Спочатку майже нічого не відчуваємо, тільки в лабораторії стало світлішим. Обличчя Артура здається мені різко помолоділим. Через кілька хвилин виявляється, що розмова якось непомітно пожвавилася і змінила тему кілька разів - ми захлинаючись обговорюємо в даний момент природу і захоплюємося тим, що людина може користуватися своїм тілом нескінченною кількістю способів. Люди схильні заздрити котячої граціозності, зміїної гнучкості і швидкості реакції, способу життя дельфінів (завжди на морі), але нікому не спадає на думку, що змія може бути тільки змією, тоді як танцівниця, наприклад, може і по-котячому рухатися, і по-зміїному.

20:21 Ми доходимо висновку, що балачки є одним з найменш крутих способів проводити людський час. Двадцять хвилин трипу вже пішло на балаканину, експерименту як такого не відбувається. Мене відвідує кумедна ідея. Коли шеф займався обладнанням лаби, він натягнув сюди речей, через які лабораторія більше схожа на групу продовженого дня в школі або дитячому садочку: тут є стрибунці, малювальні приладдя, стіл для пінг-понгу, мета з дротиками, загалом, довго перераховувати. Я сміюся і кажу Артуру, що зараз він матиме об'єкт для глузування. Беру фарби, кілька пензлів, папір, набираю у склянку води. Артур спершу дивиться як на божевільного, потім посміюючись переходить до кидання дротиків зі словами "тобі явно не до розмови".

20:27 Те, що я маю намір робити, варто пояснити. Я геть не вмію малювати. У дитинстві я залипав у книжки й мультфільми, власна мазня по паперу не здавалася мені чимось таким чудовим, щоб примножувати її. Кілька років тому я жив у гуртожитку художників (десь тиждень), і заразившись ентузіазмом, спробував змалювати олівцем винну пляшку, щоб отримати уявлення про те, як це робиться. Завдання виявилося не просто важким — воно було для мене нездійсненне. Хто нічого не піднімав важче за ложку і мишку у своєму житті, не зможе на змаганнях важкоатлетів підняти над головою штангу в 120 кіло. Ось і я за годину абияк зобразив овал, в який на папері перетворюється кругле денце пляшки, потім ще за пару годин зобразив усю сулію, але вона була крива, як силует наркомана. Думка, яка мене зараз відвідала, пов'язана з нещодавньою грою на гітарі під Кабулом: я ж не став тоді гітаристом просто від того, що дунув. Я просто грав на своєму ж невисокому рівні так, щоб мені було цікаво — не женучись за швидкістю, не намагаючись повторювати за гітаристами, які все життя грають і пішли по розвитку дуже далеко. Чому б не спробувати малювати так, щоб мені було цікаво? Не ставлячи за мету зварганити пейзаж чи портрет — це лише художники можуть, а просто вивчати колір і як він поводиться на папері?

21:14 На аркуші більш нема чого додати. Трава тримає ще сильніше, ніж спочатку, маю прекрасний настрій, насвистую, граємо в пінг-понг для розминки. Артур каже, що його потроху відпускає. Можливо, заняття, що вимагають дрібної моторики та тривалої концентрації (на зразок малювання, вишивки чи музикування) пролонгують каннабіоїдне сп'яніння, я не раз приходив до такого висновку. Малювати було круто :) Оскільки я нічого не зображував і ніколи не вчився цього, то підійшов до заняття як до музики: пензель з фарбою підносилася до паперу і починала здійснювати дрібні вібрації так, щоб ледве торкатися аркуша в крайній точці, ніж невагоміше краще.

У той же час я водив рукою з боку в бік, одночасно спускаючись донизу (поступово). Головне — плавність та розслабленість. У мене вийшли просто якісь лінії та мазки, але дивитися на них (мені особисто) цікаво, бо кожен мазок передає, наскільки інтенсивність натискання змінювалася, поки я його проводив. Тобто. просто зелений мазок містить у собі цілий шматок часу, що перетворює його на справжню подію — його форма і насиченість змінювалася протягом тієї короткої секунди, що рука йшла папером і змінювала тиск. Там, де виходило плавніше, найкрасивіше. Пропоную Артуру своє визначення мистецтва: мистецтво — створення додаткового часу. Є час, в якому ми дихаємо, перетравлюємо їжу, балакаємо і т.д., але можна брати час і надавати йому різні властивості — ритм, темп, забарвлення, і так виходить музика чи малювання. Інші можуть прожити цей час разом із тобою, слухаючи твій трек. Артур каже, що з концепцією не посперечаєшся, але слова просто слова, і захоплюватися ними занадто не варто. Він має рацію, а я програв йому з рахунком 23:30. Взагалі я не граю в пінг-понг, сьогодні чомусь виходить на диво добре. Мабуть, медитація з фарбами під White Widow змусила мене розслабитись і краще відчувати своє тіло.

21:40 Сп'яніння Білої Вдови ще триває, всі джерела світла виглядають пухнастими, плюс у голові приємна тиша. Але можна сказати, що інтенсивна стадія вже позаду. Артур загалом заявляє, що його відпустило. А очі у хлопця блищать, як ялинкові іграшки. Відповідаю, що справа у нестачі свіжого повітря та пропоную прогулянку. Надворі ми п'яніємося запахами весняного вечора і хитаємося мовчки. Які надзвичайно красиві дівчата іноді бувають. Якби не зірки та дерева, від їхньої краси мені зараз було б боляче, але симпатичний краєвид допомагає не страждати, а насолоджуватися.

22:30 Повертаюся до лаби один. Не знаю, чи відпустило чи ще тримає, не особливо й переймаюся цим питанням. У мене натхнення: хочу спробувати поєднання бірюзового, чорного і чогось на зразок темно-рудого. Поприколюватися з двома видами порожнечі (чорний та білизна паперу) з протилежностями на кшталт холодне-тепле. Тут, мабуть, кінець тріп-репорту. Я малював ще дві чи три години, перевів десяток аркушів.