Fractal

Тестування фемінізованого Fractal (Фрактал) 0,3 г шишок, люлька, вечірній час, чоловік, 65 кг.

22:14 Фрактал на смак їдкий, дуже насичений ароматичний букет. Дим здався мені густішим, ніж зазвичай. На видиху закашлявся. На цей раз випробування було вирішено проводити відразу в лісі, оскільки я помітив стійку необхідність у кожному тріпі виходити на повітря. Навесні свідомість, розкрита психоделіками, не хоче сидіти в ящику. Тут листяний ліс, у зоні прямої видимості рейки та станція залізниці. Прибравши трубку, я думаю, що непогано б подалі від рейок влаштуватися, але лісосмуга тут вузька, якщо заглибитися, дуже близько житлові будинки. А я взяв із собою барабан. Фрактал як рукою знімає нервозність, якою набираєшся у центрі великого міста та громадському транспорті. Я поступово помічаю напругу то в плечах, у шиї, то в зап'ястях та ногах. Розслабляюсь і дивлюся на небо. Відчуття від Фрактала таке, що весняна ніч мовчить по-особливому: у ній є таємниця. Тому такий хвилюючий запах і тому особлива тиша, схожа на музику. Цікаво, що варто було мені посидіти на місці хвилин десять, як довкола мене стало не так уже й тихо: притаївшись, мабуть, при моїй появі дрібні звірята та комахи відновили свою діяльність. Постійно щось шарудить там і там, зовсім поряд. Мені стає смішно від того, що поряд стільки живих істот, а я їх не бачу. Напевно, вони один одного знають за запахом, і на мій запах теж знають, де я сиджу зараз. А я, людина, якби задалася метою зловити когось із звірят, не змогла б знайти хто де шелестить. В них тут своя атмосфера.

22:36 Розслабившись, намагаюся пристукатися до барабана. Це інший екземпляр, інструмент називається кахон і є просто ящиком з фанери з пружиною всередині під передньою частиною, що надає звуку прикольну тріскучість. Сьогодні я стукаю не аби що, а східні стародавні ритми (беледі, наприклад) Деякий час моєму стуку чогось бракує, потім розумію, що контакт пальців з ящиком рихлий і ущільнюю його, щоб стукіт був інтенсивніший і коротший. Ось воно я відчуваю віддачу від барабана. Виявляється, пружина всередині має властивість гудіти після удару. Це гудіння я відчуваю тілом (оскільки сиджу на ящику зверху) і за таких тихих умов можу чути. Воно допомагає орієнтуватися в тривалості ударів, щоб звуки органічно перетікали з одного в інший. Дякую, Фрактал, це значний прогрес.

23:15 Я ввійшов у такий раж, що в один момент мені стало смішно: видно, що люди ходять повз станцію і всередині, тобто. до цивілізованих громадян із темного нічного лісу долинає такий бадьорий барабан, ніби хтось від душі робить жертвопринесення. Це не так вже й смішно, якщо не ти накидаєш. Ну, я поржав. Нині перекур. Почуваюся дуже бадьорим, здається, розрізняю тонші відтінки квітів у темряві, ніж зазвичай. Така ясність зору. Темні силуети дерев та мерехтіння неба, в якому плавають підсвічені місяцем свинцеві хмари, рвані та потягані — красиво до неможливого, від такої краси хочеться тихо співати. Курю тютюн через трубочку. Не дуже розумію, до речі, що саме робить з мізками тютюн. Він ніби змушує щось у моїй вільно плаваючій свідомості затвердіти, якорить мене до землі, чи що. Колись я чув, що індіанці курять тютюн не просто так, коли доведеться, а лише за потреби матеріалізувати щось. Наприклад, ідея ніяк не оформляється, йдеш на перекур і додумуєш її. Так, так і в Європі. Хотів би подивитися, як жили індіанці, коли їх ще ніхто не знайшов.

23:42 Пройшовся вздовж рейок до річки, повз проїхав лише один поїзд, і той якийсь технічний. Якийсь птах дуже заливисто і весело описує свої відчуття від життя в нічному весняному лісі, схожому на солов'я. Я все думаю про ці трелі, які видають пернаті: складні такі звуки, спробуй видай щось на музичному інструменті. Адже птахи просто говорять щось на зразок "тут класно, і я сам нічого, прилітайте знайомитися". А звучить чудово. Мені просто колись здавалося, що людська мова — щось подібне до загальної потворності нашого біологічного виду, тому що самі слова не передають ні краси, ні любові. Зараз моє заспокоєне Фракталом серце в такому ладі з навколишнім прекрасним світом, що мені здається, людська мова може сяяти так само яскраво, якщо говорити від серця і не висловлювати зайвого. Почуваюся дуже задоволеним весняним котом, тягне посміхатися.